Сьогоднішній уривок Євангелії (Мт. 19,16-26), що розказує нам про багатого юнака, який відійшов від Ісуса засмученим, ставить нам щонайменще три важливих запитання:
МАТИ ЧИ БУТИ?!
РАДІТИ ЧИ СУМУВАТИ?
БРАТИ ЧИ ДАВАТИ?
⠀
✔️Мати чи бути?
Кожен із нас у житті шукає щастя, і воно є природним прагненням кожної людини! Важливо однак збагнути, як можемо стати щасливими? Щасливими нас робить щось чи хтось?
⠀
Багатий юнак був нездатним зректися своїх інтересів, вибрав мати замість бути і, на жаль, відійшов від Ісуса зажуреним. Він, насправді, не управляв тим, що мав, але те, що мав ― керувало ним! Небезпечно, коли осягнення матеріальних благ стає самоціллю і не є для СЛУЖІННЯ іншим!
Правдиву радість цьому юнакові могло б подарувати перебування з Ісусом, бо він хотів йти за Ним… Але «щось йому не дозволило» зробити цей крок… і він залишився сумним.
⠀
✔️Радіти чи сумувати?
Ми постійно знаходимо причини нашої засмученості і аргументовні пояснення нашого пієтизму ― що далекі від справжнього християнського способу життя…
⠀
Нам завжди всі щось винні: родичі, сусіди, роботодавці, влада, а «деколи навіть Бог засіхає на наше щастя і радість» і обмежує їх.
⠀
Справжній християнин не може бути «нахмуреним» чи «засмученим», бо покликаний «бути людиною радості». Це не можна купити або здобути власними зусиллями. Ні! Це є даром від Бога!
⠀
Не існує християн без радості. Це не якась така ейфорія чи просто ходити і тішитися! Бути радісним християнином означає зустріти в своєму житті Воскреслого Христа, який дарував мені вічність! Намагатися жити тією радістю, яка нас очікує в Небесному царстві вже тут, на Землі!
Християнин мав би жити радістю навіть у час випробувань. Тоді ця радість виражається трохи по-іншому, як внутрішній мир у впевненості в тому, що Ісус нас супроводжує, що Він ― з нами.
⠀
Юнак засмутився, бо не хотів ділитися… І тут постає третє запитання:
⠀
✔️Брати чи ДАВАТИ?
Дуже просто давати речі! Значно важче давати себе!
⠀
Ми звикли виправдовуватися: та ми бідні, ми не маємо мільйонів, це нас не стосується! Але сьогоднішнє Євангеліє не про гроші, а про дарування себе!
Сучасний світ, на жаль, вдовольняється культурою, чи радше, псевдокультурою, «де вигадується чимало речей для розваг», багато «шматочків солодкого життя», але таких, які повністю не задовольняють. Не задовольняють прагнення бути щасливими, бо творять ілюзію, що щастя полягає в тому, щоб щось мати або мати когось, керувати кимось.
Справжню радість ми отримуємо лише тоді, коли любимо! Не коли маємо, не коли отримуємо… Але тоді, коли «витрачаємо себе», коли даємо самих себе… Це і означає любити… І тільки це приносить у наше життя автентичну радість і наповнює його змістом. Амінь.
